Історія нашого міста. 6 жовтня 1902 року запрацювала Києво — Ковельська залізниця

  • Андрей
  • 06.10.2020
  • Комментарии к записи Історія нашого міста. 6 жовтня 1902 року запрацювала Києво — Ковельська залізниця отключены

Сьогодні 6 жовтня, дата досить знаменна як для усієї України, так, зокрема, для рідного Ірпеня. Адже саме 6 жовтня 1902 р. Києво-Ковельську залізницю офіційно передали в експлуатацію, повідомляє Александр Штоквиш‎ на своїй сторінці у Facebook.

Про значення, яке мала і має для Ірпеня залізниця не зазначав хіба-що лінивий. Найперше, що приходить на думку, коли починаєш розбиратися з роллю залізниці у житті міста, це той факт, що виникло воно, по суті, з невеличкої залізничної станції.

Як на мене, ця невеличка, але симпатична будівля має не лише чисто функціональне значення. Але про все по-порядку.

Початок будівництва залізниць на тій території України, що входила до складу Російської імперії, відноситься до 60-х років XIX століття, коли виникла необхідність з’єднання Одеського порту і південно-західних кордонів з центральними областями Росії.

Першу на підросійській Україні залізницю Одеса — Балта, довжиною 213 кілометрів, будували за державний рахунок, будівництво тривало біля трьох років (1863—1865), керував цими роботами барон К. фон Унгерн-Штернберг. Значну роль в будівництві відіграв також граф Олексій Бобринський (про нього ще буде мова, тому вважаємо доречним згадати його ім’я у даному контексті).

У травні 1866 року розпочато будівництво Києво-Балтської залізниці, як продовження лінії Одеса — Балта. Рух потягів на цій лінії було відкрито через 4 роки: 7 червня 1870 року.

У квітні 1899 р. було прийняте рішення про державне будівництво залізниці Київ – Ковель, того самого року провели розвідку та остаточно затвердили проект. Будівництво залізниці очолив досвідчений інженер шляхів сполучення І. Биховець, архітектурні проекти станцій, на думку дослідників, розробив архітектор Станілевич. Весною 1900 р. розпочалися роботи по всій Києво-Ковельській лінії. 1901 р. завершили укладання рейок, будівництво мостів і споруд на станціях. 6 жовтня 1902 р. Києво-Ковельську залізницю офіційно передали в експлуатацію.

На залізниці за типовим проектом побудували, за нашими відомостями, дев’ять середніх вокзалів з елементами романської та готичної архітектури, наприклад, на станціях «Бородянка», «Буча», «Тетерів», «Малин».

Та все ж, на думку дослідників даного питання, найпоширенішим типом середніх вокзалів України другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. є станції, так званого, альпійського стилю.

Сучасна архітектура альпійського стилю веде свій родовід від перших жител на схилах Альп, які з’явилися кілька століть тому. Зводили такі будови, враховуючи нерівності місцевості і перепади висоти. При цьому, в ті часи, жителі Альпійських гір використовували виключно підручні матеріали, які можна було відшукати поблизу. Такі будиночки ще називають «шале». У перекладі з французької «шале» («chalet») означає «хатина пастуха».

У XVI столітті існували тимчасові ферми для корів і овець в Альпах, які простягалися на кордоні трьох держав – від Італії до Франції і Швейцарії. Тому і називають ці будови по різному: стиль шале», також французи нерідко називають такі будови «швейцарськими будиночками». Але якщо виходити з історії виникнення стилю, то правильно буде називати цей стиль альпійським.

Романтику гірських хатин першими оцінили по достоїнству французи у XVIII столітті. Так з’явилися парки з оригінальними павільйонами в гірському сільському стилі. Коли почав прогресувати альпійський туризм, то будинки у стилі шале стали місцем тимчасового притулку для підкорювачів гірських вершин і шанувальників лижних трас.

Згодом шале привернули увагу творчих людей, які вважали, що проживання в таких будиночках об’єднує з природою і сприяє творчому самовираженню. Шале починають «обростати» духом романтизму. З постанням у Західній Європі курортного бізнесу альпійський стиль швидко поширюється і здійснює вплив на на курортну архітектуру.

Оскільки такі курорти завжди приваблювали письменників, художників, поетів, то закономірно, що альпійський стиль особливо популярний серед людей, які прагнуть до усамітнення і спокою, серед тих, хто цінує простоту, затишок і тепло. Його обирають творчі та романтичні натури, справжні цінителі культурної спадщини, вікових традицій і якості.

Саме такі люди завжди обирали Ірпінь у якості такого місця, де вони знаходили джерело творчості і наснаги. Зрозуміло було б невірним стверджувати, що будівля станції Ірпінь — зразок альпійського стилю, але безсумнівно в її архітектурі присутні елементи цього стилю. Наприклад, в будівлях подібного стилю дерево виступає і як матеріал конструкції і як засіб оздоблення.

Навіть у сучасних будівлях використовують тільки дерев’яні рами, у крайньому випадку, пластикові, але обов’язково стилізовані під дерев’яні. Балки і кронштейни, що забезпечують надійність козирків і карнизів, ні в якому разі не маскуються, а навпаки, виставляються напоказ.
Ми бачимо ці балки і кронштейни, які слугують як елементом конструкції так і елементом декору, тобто прикрасами будівлі нашої станції.
В одному рекламному тексті описано настрій, який має бути у господаря будинку альпійського стилю: «Ви тільки уявіть собі безкрайню гладь засніжених просторів, хрускіт снігової кірки під своїми ногами в морозній ночі, що зачаровує, м’яке світло Місяця, що робить образ вашого альпійського будинку Шале хвилююче — загадковим !

Уявіть, як освітлені яскравим світлом домашнього вогнища ваблячі вікна вашого будинку Шале запрошують заглянути всередину !
Будинок, де тонкий аромат і тепло дерева поєднується з величним благородством каменю. Будинок, де вогонь, що діловито потріскує в каміні, гармонує з недбало кинутим на крісло м’яким картатим пледом. Будинок, де чашка гарячого чаю, що стоїть на столі, і улюблена книга занурює вас в атмосферу умиротворення і щастя.
Будинок Шале поступово огортає Вас своєю незвичайною чарівністю, природною енергетикою і приголомшливим благородством.
У такому будинку хочеться жити, у такий будинок хочеться повертатися».
Як це дійсно по-ірпінськи ! Загадковість і комфорт ! Саме вони манили у наші краї на початку ХХ століття культурну і технічну інтелігенцію, тогочасну еліту Києва. Саме тут відпочивали і творили поети і письменники УРСР.

В ірпінських будиночках альпійського стилю (а їх і окрім станції чимало) творили свої безсмертні полотна художники. І станція Ірпінь, своєю архітектурою є наче символом курортного краю, від цілющих джерел яких живляться нові і нові покоління талантів.

Дореволюційні фото — з інтернету, фото станції та будинку письменника надано В. Кандаскаловим, придорожнього готелю у м. Ордруф (ФРН) — з листівки початку ХХ ст.

Андрей