Оновлений гуртожиток на «Прогресі»

 

211697w200zc0

 

 
Всього за шість років люди з невеликими заробітками повністю оновили 40-річне гуртожиток комбінату «Прогрес» в Ірпені Київської області: поміняли іржаві труби, стару проводку, встановили котли індивідуального обігріву в кожній квартирі і утеплили будинок зовні.

Якщо до ремонту за оплату кімнати в аварійній будівлі, де не було душа, гарячої води та комфортної температури взимку, доводилося витрачати по 600 гривень на місяць, то тепер у повноцінній однокімнатній квартирі комунальні послуги навіть після підвищення тарифів обходяться в 500 гривень (без субсидії) . Такі зміни під силу мешканцям будь-який «хрущовки», вважає мешканка ірпінського оновленого гуртожитку, заступник голови правління обслуговуючого кооперативу «Соборність» Неля Хруль.

— Займатися ремонтом гуртожитку нас змусила саме життя, — розповіла Неля Хруль. — Після того як в 2006 році «Прогрес» збанкрутував, 178 мешканців гуртожитку — а це не тільки працівники комбінату, але й медики, педагоги, — опинилися під загрозою виселення. Ми вирішили створити обслуговуючий кооператив, бо в той час про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) ще ніхто й не чув. До того ж приватизувати житло ми могли тільки після того, як зробимо ремонт.

Провівши перші збори мешканців, ми вирішили скинутися на проект ремонту будівлі 1972 забудови, що знаходився в жалюгідному стані. Жити можна було тільки в одному крилі. Друге перебувало в аварійному стані, вікна та батареї до того часу там вже розбили і розікрали, по коридорах гуляли протяги. Труби настільки проржавіли, що вода надходила в будинок тоненькою цівкою. При цьому її втрати були величезні. Для порівняння: раніше ми всім будинком на місяць споживали близько двох тисяч кубометрів води, а зараз — менше тисячі …

Ми вирішили спочатку відремонтувати аварійну частину будинку, після чого туди зможе відселитися частина мешканців. І тільки після цього приступили до ремонту другого крила. Коли ми вплутувалися, а цю авантюру, дуже боялися. Здавалося, що у нас нічого не вийде. Але виходу не було: або пробиваємо своїм напором все чиновницькі перепони і робимо ремонт, або залишаємося на вулиці. Ця обставина і згуртувало мешканців.

Вирішили перебудувати будівлю так, щоб вийшло десять двокімнатних квартир, а решта — однокімнатні, але кожна з кухнею, ванною, туалетом. Нам належало поміняти в усьому будинку системи водопостачання та каналізації, встановити нові вікна, двері і елеткропроводку, змінити планування всередині будівлі і утеплити його з зовнішнього боку. Спочатку зібрання проводили по три-чотири рази на місяць. Зараз достатньо і двох зустрічей у році, щоб прийняти рішення з основних питань.

— Як вам вдалося вибити дозволу у чиновників?

— До чиновників я пристосувалася ходити з групою підтримки. Досить швидко помітила, що коли приходила по якомусь питанню одна, то мене швидко відфутболювали. А ось якщо з’явиться делегація від всього будинку, мінімум з трьох осіб, тоді і розмова зовсім інший. І ще один нюанс: у київських службах завжди було легше вирішити свої проблеми, ніж у місцевих, ірпінських. Чим вище ранг чиновника, тим простіше спілкуватися. А я у своїй настирливості доходила і до міністерств.

Але насправді, найстрашніше навіть не ходити по кабінетах, а мати справу з грошима. Коли люди відривають від своїх родин останнє і треба відзвітувати за кожну копійку. Доводилося самій чергувати в порожній половині будівлі, щоб ніхто не розікрав пластикові труби. Або стежити за тим, щоб робітники не вкрали частину будматеріалів.

— І як вам вдалося зібрати гроші на ремонт?

— Поступово. У нас в будинку немає заможних мешканців, у багатьох дохід, скажімо так, навіть нижче середнього. Тому збирали гроші частинами. Наприклад, якщо оздоблення фасаду коштувала близько 400 000 гривень і підрядник просив аванс у розмірі 200 000, я прямо пояснювала, що в наш час страшно довіряти будівельникам, який назвав таку суму. Навіть якщо я підпишу договір, він нічого не вартий. Тому ставила свої умови: мовляв, можу дати тільки 30 тисяч гривень. Почнете виконувати роботу, ми всім будинком переконаємося, що ви нас не обдурите, — тоді й решта грошей виплатимо.

— Мешканці акуратно здавали гроші?

— Я не починала черговий етап ремонту, поки все не здадуть потрібну суму. Дуже допомогло те, що ми самі шукали виконавців робіт. Не довелося переплачувати на хабарі чиновникам. І тут можу дати пораду бувалого: на будматеріалах економити не треба, зате цілком можна знайти недорогих працівників. А багато чого ми навіть зробили своїми руками. Наприклад, наші чоловіки самі викопали траншею до нової каналізації. Дитячий майданчик нам виділив місцевий депутат, а ось встановлювали її наші мешканці. Причому бувало й таке: я беру лопату, виходжу у двір і починаю щось копати. Через якийсь час підтягуються сусіди.

Неабияк заощадити нам вдалося і на тому, що труби на воду, електропроводку та газ ми прокладали до квартири. А всередині розводку і ремонт мешканці виробляли самі. Хтось наймав фахівців, але більшість все робили своїми руками.

— Може, простіше було купити квартиру в новобудові?

— Може, і простіше, але не дешевше. Мені моя двокімнатна квартира з ремонтом обійшлася десь у 40000 гривень. І це при тому, що я виплачувала гроші поступово, а не одноразово. Правда, більшість робіт у квартирі робив мій чоловік. І ми продовжували жити в гуртожитку, а не орендували інше житло. До речі, ще одним незаперечним плюсом нашого спільного ремонту стало те, що всі мешканці перезнайомилися, здружилися, згуртувалися і тепер підтримують, виручають один одного.

— Після реконструкції будинок став дешевше в експлуатації?

— Набагато. Раніше за кімнату в гуртожитку доводилося платити 600 гривень на місяць — і це в 2006 році, коли ціни на комуналку були ще не такими високими. А зараз за однокімнатну квартиру (з кухнею і ванною) виходить близько 500 гривень на місяць. До того, як ми утеплили фасад, взимку одна квартира споживала в місяць майже 200 кубометрів газу, а зараз виходить близько 130 кубометрів за той же час. До того ж ми економимо за рахунок того, що в кожній квартирі встановили індивідуальні котли обігріву. І якщо на вулиці теплішає, то люди зменшують подачу тепла.

— А субсидії у вас хтось оформляв?

— Поки немає. Щоб швидше зробити ремонт, ми хоч і встановили індивідуальні лічильники в кожній квартирі, але розплачуємося за світло, газ і воду з єдиного рахунку нашого кооперативу. Зараз ми плануємо його переоформити як об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

— А чим кооператив відрізняється від ОСББ?

— Та практично нічим, просто обслуговуючі кооперативи за новим законом визнали прибутковими підприємствами, а нам це не вигідно. Поступово люди переведуть особові рахунки на себе, тоді зможуть і субсидії оформити. До речі, якщо мешканці «хрущовок» не в змозі об’єднати весь будинок, то цілком можливо створити ОСББ тільки в одному під’їзді. Для цього необхідно подати заяву в жек. Коли прийде стандартна відписка — мовляв, грошей на ремонт немає, — треба написати заяву від імені мешканців про те, що ви самі профінасіруете роботи, але плата за комуналку повинна бути знижена. Тоді в під’їзді можна поміняти проводку, встановити енергозберігаючі лампи, відремонтувати стіни.

— А водопровід в старому будинку теж можна таким чином поміняти?

— Звичайно. Причому заміна водопроводу — це найдешевша і легка частина роботи, бо труби зараз пластикові і легко монтуються. У нас на це пішло близько тижня.

— І, мабуть, найболючіші для мешканців питання: чи є у вас боржники і як ви з ними боретеся?

— Боржники є в кожному будинку. У нас також. Адже в житті бувають різні обставини. Хтось втратив роботу, у когось рідні захворіли … Але є й злісні неплатники, які стверджують, що їм все повинні. У нас через борги можуть відключити воду, світло чи газ відразу всьому будинку (оскільки всі мешканці платять з єдиного рахунку кооперативу). Тому ми провели чергові збори, на якому мешканці, як це не жорстко звучить, підписали рішення, що якщо якась квартира не платить більше трьох місяців, то доведеться відключати весь будинок. Люди з цим погодилися. Зараз наш спільний обов’язок 25000 гривень, але в порівнянні з тим, які борги накопичуються в інших будинках, цей — просто дрібниця.

— Виходить, що у вашому окремо взятому будинку ви домоглися європейських порядків?

— Мабуть так. Просто нам довелося об’єднатися, інакше ми б залишилися без житла. А тепер розуміємо, що самі несемо відповідальність за свій будинок. І це дуже стимулює. Зате як приємно чути від знайомих або перехожих, що наш будинок — найкрасивіший і найсучасніший в окрузі!

Андрей

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.