Весняний ранок і туман
над лугом, і павучків мережива
сріблясті, мов роса, повсюди
ваблять зір, а душу жайворонків
спів, що аж зливається рікою
стогллосо над землею, наразі
вони не квапляться до неба
а біля гнізд співають,
ніби звеселяють пернате братство
в цьому полі, над яким
зозулі пролітають і крильми
лопочуть, та віщування їх
поки не чути. Та і не треба цьго ранку,
свої роки з ними рахувати,
коли у полі й в лісі так хочеться
співати і літати, разом
з патхами, що з ірію пісні тобі
принесли…

Валентин Собчук

12 квітня 2016 року /  Ірпінь