Інтернет для українців – в небезпеці, попереджають профільні експерти: під виглядом благородних мотивів захисту від піратства влада хоче фактично цензурувати мережу, маючи можливість видаляти зло їй вміст.

В Україну прийшов Всесвітній день безпечного Інтернету – свято, що відзначається щорічно у другий вівторок лютого. Але на цей раз пам’ятна дата може змінити колір в жалобні тону, попереджають в Інтернет-асоціації України. Про це експерти розповіли на минулому в Києві у вівторок, 9 лютого, прес-конференції. “Мрія всіх диктаторів світу”

“Мрія всіх диктаторів світу”

Закон про захист ЗМІ: журналістів зарахували до політиків – експерт Тривогу Інтернет-асоціації (ІнАУ) викликав прийнятий 28 січня в першому читанні Верховною Радою проект закону “Про державну підтримку кінематографії в Україні”. У документі передбачена пряма державна підтримка кіноіндустрії, що успішно апробовано в інших країнах, також мова йде про повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених під час виробництва фільмів, які пройшли “культурний тест”.

У пояснювальній записці зазначається, що прийняття законопроекту сприятиме розвитку кіно- і дистриб’юторської мережі, що в свою чергу, дозволить вивести комерційні фільми на беззбитковий рівень; сприятиме боротьбі з піратством, в тому числі в мережі Інтернет.

Саме “боротьба з піратством”, вірніше, пропоновані в проекті закону форми боротьби викликали запеклі дискусії.

В ІнАУ заявили, що “забезпечення вільного доступу громадян України до інформаційних ресурсів Мережі, як і під час прийняття законів Януковича 16 січня 2014 року, знову під загрозою – під гаслами захисту копірайта втілюються мрії всіх диктаторів світу про тотальний контроль над Інтернетом”.

Не по-європейськи

Заступник голови ІнАУ Тетяна Попова на прес-конференції виступила за внесення правок до прийнятого в першому читанні законопроект про підтримку кінематографії, який регламентує процедуру блокування контенту на інтернет-ресурсах за заявкою власників контенту.

“Ми нічого не маємо проти розвитку українського кінематографа і його підтримки. Ми категорично виступаємо проти того механізму, який сьогодні в цьому законопроекті міститься з приводу блокування піратських ресурсів в інтернеті”, – сказала Попова.

За словами голови комітету ІнАУ з питань електронної комерції Олександра Ольшанського, механізм блокування контенту не відповідає європейським нормам.

“Друга частина цього закону – про те, що будь-яка особа, юридична або фізична, назвавшись правовласником, може надіслати хостера (власник майданчика для розміщення веб-сайтів – Ред.) Лист про те, що” я – правовласник на такий-то контент. Будь ласка, видаліть його з такого-то сайту “. І далі процедура наступна – хостер повинен звернутися до власника сайту і, якщо він не відповідає, звернутися до суду. Що цікаво – після того, як хостер заблокував контент, на юрособу, назвалося правовласником, що не покладається обов’язок піти в суд і отримати відповідне рішення “, – підкреслив експерт.

За словами Ольшанського, в ЄС діє норма, згідно з якою хостер повинен блокувати контент за запитом правовласника, проте останній в певні терміни зобов’язаний звернутися до суду і довести обґрунтованість своїх претензій. У разі, якщо для блокування доказів недостатньо, особа, яка звернулася з вимогою блокування контенту, має відшкодувати хостера понесені втрати.

Інструмент цензури влади?

Позицію ІнАУ підтримав присутній на прес-конференції голова комітету Верховної Ради з питань інформатизації та зв’язку Олександр Данченко.

“Все поправки, підготовлені спільно з ІнАУ та представниками галузі, підтримані комітетом в п’ятницю. Це три сторінки правок. Ключові моменти – це 48 годин на вирішення проблеми, якщо у того, хто вважає себе правовласником, є претензії. Крім того, 10 днів на досудове розслідування, щоб протягом цього терміну нічого не блокували. Оператори зв’язку, що не мають хостингу, ніякої відповідальності нести не повинні “, – зазначив глава комітету.

У свою чергу, голова Комітету ІнАУ з питань ІКТ в освіті Іван Пєтухов запропонував називати речі своїми іменами, зазначивши, що влада просто намагається взяти інтернет під свій контроль – взагалі ж, влада хоче це зробити вже близько 15 років, додав він, – щоб була можливість видаляти неугодну для можновладців інформацію.

Тепер свій вердикт щодо запропонованих до закону правок повинен винести Комітет ВР з питань культури і духовності. В Інтернет-асоціації заявляють, що налаштовані відстоювати свої пропозиції до переможного результату.

Легального просто немає

Ситуацію навколо потенційного заборони ситуацію оцінив в своєму блозі адвокат, партнер практики IT і медіа-права Juscutum Дмитро Гадомський.

“Вам цікаво, скільки в Полтавській області кінотеатрів? Мені теж, але я не знайшов статистики. На всю Україну є 400 кінотеатрів. Напевно, в Полтавській області штук 30. А скільки бібліотек?

Ну і тепер цікаво, як студенту медичного училища міста Лохвиця Полтавської області подивитися “Велику красу” Соррентіно, або нову серію “Шерлока Холмса” з Камбербетчем, або нехай навіть “Левіафана”. Правильно, в інтернеті. В кінотеатрі Полтавської області це не показують.

Студент відкриває браузер і гуглит, де ж подивитися всі ці фільми легально. І ось невдача, всі три фільми на жодному легальному ресурсі не знаходить. Він може подивитися два фільми на одному ресурсі, і третій – на іншому. Або він криворукий, або щось не в’яжеться.

Ускладнимо тепер завдання. Спробуємо скласти список з 10 фільмів, 10 серіалів і 10 дитячих фільмів / мультфільмів для культурної київської родини. І знайти їх все на легальних українських онлайн-майданчиках. Результати – в матеріалі Арсенія Фінберга. Якщо коротко, то ні один легальний кінотеатр не збирається задовольняти потреби в кіно.

Правовласники не хочуть, щоб я дивився нелегально. Це ж злочин, кажуть мені вони. Уточнюють формулювання кримінального кодексу. А де ж взяти легально, вибачте? Студент живе в Лохвиці Полтавської області, нагадаю. І найбільше на світі він хоче перестати відчувати себе полтавським провінціалом. Йому ще хочеться прочитати Lean Startup, “Атланта”, він хоче новий диск Avishai Kohen.

Чорт візьми, ми в країні третього світу із середньою зарплатою в 50 Євро. За 10 Євро на місяць ми отримуємо пару фільмів і кілька низькосортних серіалів. І ось інтернет подарував нам PirateBay, ex.ua, RuTracker, my-hit.ru, ВКонтакте і масу інших ресурсів, які заповнюють культурну прірву між культурної київської сім’єю і студентом з Лохвиці. Адже все можуть подивитися, послухати й прочитати одне і теж.

Але правовласники наполягають, що піратство шкодить кінематографу. І я ж адже згоден. Поки є фільм на піратському ресурсі безкоштовно і на легальному ресурсі за 50 гривень, я краще на піратському подивлюся. Порушувати авторські права не можна, за контент потрібно платити і це зараз не сарказм.

Тільки чому винен інтернет? Мережа – це засіб обміну інформацією. Інформацією, яку неможливо контролювати. Але її можна монетизувати. Багато ви знаєте про боротьбу з нелегальною порнографією? Трохи. Тому що вони ніколи не були “в законі” ні в кінотеатрах, ні на відеокасетах, ні на дисках. А в інтернеті вони відмінно заробляють. Так, виходить, можна заробляти на контенті без допомоги суду, міліції, Роскомнадзора. Ні, законодавство про захист авторських прав таки доведеться поміняти. Це жорстка вимога наших іноземних донорів. А для того, щоб отримати хороший діючий Основний Закон, всі учасники ринку повинні сісти і домовитися. Поки не виходить. Весь час хтось вважає себе розумнішим за інших “.