Вітаю Вас громадо !  Першотравень крокує по країні !

Не знаю, як для кого, але це свято ми вже не відзначаємо, як колись, хоча День міжнародної солідарності трудяшчих,  дуже популярне свято у багатьох країнах і навіть таких як Італія, де у цей день по всій країні, включно до маленьких містечок,  виходять тисячи людей з червоними прапорами, колишнього СРСР, підкреслючи  солідарність соціуму трудящого народу країни.

Ми лише можемо згадати ті часи лише зі спогадів, які залишилися у старшого, та мабуть і вже середнього, нашого покоління, коли ми, будучи піонерами та комсомольцями великої країни, починаючи з вечора 30 квітня починали збиратися у своїх класах та прикрашати гірлянди шарів, та малювати білою краскою на червоних плакатах, різні слогани на кшалт,  — «МИР, ТРУД, МАЙ ! »  А спробуй не прийти на таку вечірню сходинку, вже після свят,  вчителька класу в акурат каліграфічно червоною ручкою намалює у щоденнику: » Ваш син не з’явився на вечірній збір 30 квітня і не надув жодного шарика, — прошу батьків з’явитися до школи ! «.  А  неявка на Першотравневу демонстрацію  розцінювалася взагалі, «як політична близорукісь» і спробуй не прийти, — післясвят будеш особисто відповідати на лінійці перед учнями та вчителями усієї школи, де ти був у перший день травня ?    Ох і були буремні часи, є про що холера згадати. І про ті білі комірці і ті пушисті білі бантики однокласниць і нашивка на лівій руці  шкільної форми, — СШ № 17.  Про шкільні зачіски учнів у стилі а-ля «канадка» або  «венгерка» у ті часи, то й годі говорити.  Ну, Кембрідж з Гарвардом, просто на ті часи відпочивали, від  тієї вишикуваності і виправки, яка була у нас, юнаків та дівчат Ірпінських шкіл.

А як проходили колонами головну вулицю міста, нині Шевченка ! Інколи ну просто дух захватувало, як усі наче під лінієчку йшли, а інколи і бігли деякий проміжок дистанції, аби бути вчасно біля центральної трибуни міста, де з гучномовця доносилося «Палкий привіт учням Ірпіньскої середньої школи номер 17 !  Ура ! І це привітання підхоплювалося тисячами голосами дітей та вчителів в одне єдине  — «Ура» , яке було чутно на все місто ! А потім у кожного була вже свою програма, хто до дому до батьків святкувати за великі накриті столи, а хто у ліс, а хто ще,  будь-куди. Зазвичай по телебаченню у цей день пряма трансляція Першотравневих демонстрацій з Києва та  Москви, святкові концерти, фільми про трудові подвиги  стаханівців, а у вечері грандіозний салют, які ми техж мали можливість бачити, якщо вчасно забронювали собі місця на верхній поверхах,  або дахах перших  висоток  Ірпеня.

Пропонуємо вашій увазі фотоспогади Першотравневої демонстрації  1986 року в Ірпені з архіву  Валерія Гуменюка.